Аналіз взаємозв’язків маркерів кісткового ремоделювання та індексу активності системного червоного вовчака
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2018, Vol 4, Issue 24
Abstract
Вступ. Системний червоний вовчак (СЧВ) – системна автоімунна хвороба, яка характеризується мультиорґанними ураженнями, зокрема кісток. Виникнення остеопорозу (ОП) – тривалий процес, і навіть важке загострення не має достатнього «миттєвого» впливу, який одразу б позначився на стані кістки і міг би бути оцінений за допомогою денситометрії. Тому потрібно шукати більш інформативні показники, які могли б одразу стати своєрідним маркером активності СЧВ та важкості ОП. Мета. Проаналізувати взаємозв’язки маркерів кісткового ремоделювання та індексу активності системного червоного вовчака. Матеріали й методи. Дослідження здійснено на базі ревматолоґічного відділу КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня». У рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за жіночою статтю та наявністю пременопаузального статусу проведено комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх орґанів і систем 123 хворих, яким діаґностовано СЧВ згідно з критеріями Американської колеґії ревматолоґів (1997), – дослідна ґрупа (ДҐ). Вік хворих ДҐ від 21 до 51 років (середній вік на момент обстеження 41,13 ± 12,04); середня тривалість хвороби 10,08 ± 0,72 року; 100,0 % хворих уживали метилпреднізолон дозою (у перерахунку на преднізолон) 5,0–30,0 мґ/добу (середня доза 8,99 ± 0,65 мґ/добу, середня курсова доза 224,69 ± 97,6 ґ) та лікарські засоби кальцію (1000,0 мґ/добу в комбінації з вітаміном D – 400,0 МО на добу). Середня тривалість лікування ґлюкокортикостероїдами та комбінованими лікарськими засобами кальцію відповідала середній тривалості хвороби. До КҐ увійшли 25 практично здорових жінок у пременопаузальному статусі відповідного віку. Для оцінки активності СЧВ використовували індекс активності СЧВ (ІАСЧВ) за C. Bombardier et al. (1992). Для оцінки швидкості ремоделювання кісткової тканини в обох ґрупах досліджували маркери формування кісткової тканини: остеокальцин і P1NP, а також біохімічний маркер кісткової резорбції β-crosslaps. Результати. Виявлено відмінність між показниками у хворих ДҐ та здоровими КҐ. Середнє значення остеокальцину у ґрупі хворих було достовірно меншим, ніж у здорових осіб і становило відповідно 13,42 ± 5,43 нґ/мл (р < 0,001) й 18,3 ± 0,37 нґ/мл. Достовірної різниці між середніми значеннями P1NP у жінок із ДҐ і КҐ не було – 39,86 ± 22,85 нґ/мл (р > 0,05) і 39,67 ± 11,70 нґ/мл відповідно. За середніми значеннями β-crosslaps спостерігали достовірну різницю між двома обстежуваними ґрупами з вищими показниками у хворих на СЧВ – 0,40 ± 0,25 нґ/мл, порівняно зі здоровими – 0,26 ± 0,08 нґ/мл (р < 0,05). За допомогою персентильного аналізу виявлено, що в осіб ДҐ вміст остеокальцину становив 7,51–22,73 нґ/мл, медіана – 12,39 нґ/мл, а у здорових жінок – від 15,22 до 27,76 нґ/мл, медіана – 17,70 нґ/мл, P1NP – 10,34–84,20 нґ/мл, медіана – 32,82 нґ/мл у хворих на СЧВ і 19,53–58,34 нґ/мл, медіана – 41,20 нґ/мл у здорових жінок. У ДҐ β-crosslaps досягав 0,11–1,01 нґ/мл (P5–P95), медіана – 0,34 нґ/мл, а в КҐ – 0,15–0,42 нґ/мл (P5–P95), медіана – 0,23 нґ/мл. Сумарний показник активності за ІАСЧВ обернено корелює із вмістом остеокальцину в сироватці крові (r = (-0,21), p < 0,05), а зростання показника активності за ІАСЧВ неґативно впливає на маркер формування кісткової тканини, а саме – зростання показника на 1 бал призводить до зменшення вмісту остеокальцину в сироватці крові на 0,19 нґ/мл. Також зафіксовано достовірний прямий зв’язок між ІАСЧВ та β-crosslaps (0,30; p < 0,01). У разі зростання активності СЧВ за ІАСЧВ на 1 вміст β-crosslaps в сироватці крові збільшується на 0,010 нґ/мл, а тому можна стверджувати, що посилення активності хвороби призводить до інтенсивного руйнування кістки. Виявлено кореляцію між маркерами кісткового ремоделювання із окремими показниками індексу активності системного червоного вовчака. У хворих із проявами психозу спостерігається порушена остеобластна функція у вигляді достовірного зменшення вмісту остеокальцину в сироватці крові, із алопецією – P1NP, а з орґанічними мозковими синдромами (міозит, тромбоцитопенія, протеїнурія) – остеокальцину та P1NP. У хворих із лейкопенією, протеїнурією, підвищенням титру antidsDNA порушення остеокластної функції виявляється збільшенням вмісту β-crosslaps у сироватці крові. Зафіксовано також кореляцію цих маркерів із констеляціями показників, які мають найвищий коефіцієнт асоціації з маркерами кісткового метаболізму (поєднання психозу, орґанічних мозкових синдромів, болю голови, тромбоцитопенії та лейкопенії – із остеокальцином; болю голови, протеїнурії та виразок слизових оболонок – із β-crosslaps), що дає змогу виокремити ґрупи ризику щодо наявності порушення кісткового ремоделювання і обрати коректну тактику дообстеження і лікування хворих на системний червоний вовчак. Висновки. Результати дослідження взаємозв’язків маркерів кісткового ремоделювання з індексом активності системного червоного вовчака за C. Bombardier et al. (1992) показали, що вміст остеокальцину в сироватці крові у хворих був достовірно меншим, а β-crosslaps – достовірно більшим, ніж у здорових осіб, що свідчить про переважання у хворих на системний червоний вовчак процесів кісткової резорбції над процесами утворення кістки. Сумарний показник за шкалою індексу активності системного червоного вовчака обернено корелює із вмістом остеокальцину в сироватці крові (зростання індексу на 1 бал призводить до зменшення вмісту остеокальцину в сироватці крові на 0,19 нґ/мл), а також достовірно прямо корелює із вмістом β-crosslaps у сироватці крові (зростання індексу на 1 бал призводить до збільшення вмісту β-crosslaps у сироватці крові на 0,01 нґ/мл), що свідчить про те, що з посиленням активності хвороби ослаблюється остеобластоґенез та інтенсифікується остеокластоґенез. Є кореляція між маркерами кісткового ремоделювання як із окремими показниками індексу активності системного червоного вовчака, так і з констеляціями показників, які мають найвищий коефіцієнт асоціації з маркерами кісткового метаболізму (поєднання психозу, орґанічних мозкових синдромів, болю голови, тромбоцитопенії та лейкопенії – із остеокальцином; болю голови, протеїнурії і виразок слизових оболонок – із β-crosslaps), що дає змогу виокремити ґрупи ризику щодо наявності порушення кісткового ремоделювання та відповідно обрати коректну тактику дообстеження і лікування хворих на системний червоний вовчак.
Authors and Affiliations
Л. В. Циганик, О. О. Абрагамович, У. О. Абрагамович, О. Т. Романюк, С. І. Гута
Keywords
Related Articles
- EP ID EP469003
- DOI 10.25040/lkv2018.04.051
- Views 124
- Downloads 0
Роль фактора некроза опухолей и его растворимых рецепторов в возникновении миелосупрессии у больных В-клеточной хронической лимфоцитарной лейкемией
Введение. Одним из ключевых регуляторов гемопоэза, который часто накапливается в крови пациентов с хронической лимфоцитарной лейкемией (ХЛЛ), является лиганд / рецепторные система фактора некроза опухолей (TNF), что расс...
Показатели функциональной активности фагоцитирующих клеток периферической крови у больных ревматоидным артритом, соединенного с артериальной гипертензией, и ее изменения под влиянием лечения
Введение. Согласно информации от различных исследовательских групп, ревматоидным артритом (РА) болеют 0,5-2,5% взрослого населения. РА может возникать в детском возрасте (ювенильный РА), но чаще возраст начала заболевани...
Немеланомный рак кожи у шахтеров урановых шахт- клинические случаи
Вступление: вредное влияние урана на здоровье человека хорошо известно, главным образом, это касается поражений респираторного тракта и развития рака легких, в последнее время была выдвинута гипотеза о том, что уран мож...
Ефективність лікування геманґіом у дітей раннього віку неселективними β-блокаторами (пропранололом)
Вступ. Геманґіоми – пухлиноподібні судинно-похідні зміни, які трапляються у дітей, починаючи з раннього віку. Можуть виявлятись як незначні косметичні дефекти, що підлягають спонтанній інволюції, або спричинювати функціо...
Клінічно-лабораторні особливості перебігу хронічної М. Епштейна – І. Барр вірусної інфекції в активній фазі у пацієнтів з алергічними хворобами
Вступ. За неякісної чи зниженої імунної відповіді активація хронічної М. Епштейна – І. Барр вірусної інфекції ініціює різні патолоґічні порушення, одним із яких є алерґія. Мета. Дослідити клінічно-лабораторні особливості...