Нутритивний статус та виживання хворих на хронічну хворобу нирок VД стадії, які лікуються постійним амбулаторним перитонеальним діалізом
Journal Title: УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ НЕФРОЛОГІЇ ТА ДІАЛІЗУ - Year 2019, Vol 2, Issue 62
Abstract
Метою роботи було вивчити особливості виживання хворих на хронічну хворобу нирок VД стадії, які лікуються ПАПД в залежності від нутриційного статусу та його інформативних маркерів. Методи: До когортного проспективного відкритого дослідження було включено 105 хворих на ХХН V Д ст., які отримували лікування ПАПД в Київському міському науково-практичному центрі нефрології та діалізу, що є клінічною базою Державної установи «Інститут нефрології НАМН України», протягом 2012 - 2017 років. Аналіз виживання проводився як у досліджуваній популяції в цілому, так і в групах в залежності від показників НС, визначеного на підставі обчислення балів СГО: першу групу (n=51) склали хворі без порушення харчування, другу групу (n=30) - хворі з легким ступенем порушення харчування, третю (n=13) – з середнім ступенем, та четверту групу (n=11) - хворі з важким ступенем. Аналіз виживання проводився, як в групах відповідно НС, так і в залежності від інформативних маркерів НС, зокрема альбуміну, індексу маси тіла. Виживання визначалося за методом Каплана-Майєра, аналізувалися log-rank тест та χ². За вихідну точку спостереження було взято дату початку лікування ПД. Різниця вважалась достовірною при p <0,05. Аналізувалися випадки, що відбулися до 07.01.2019 року. Оцінку ризику реалізації події проводили за вірогідністю величин відносного (RR) ризику з обчисленням їх довірчих інтервалів (95% ДІ). Результати:За час, що підлягав аналізу, зареєстровано 43 (40,95%) випадки смерті, 17 хворих переведено на ГД, чотирьом пацієнтам виконана трансплантація нирки. В структурі причин смерті переважали серцево-судинні захворювання (41,9%), другою, за частотою, були бактеріальні інфекції ( 20,9% випадків). Питома вага померлих протягом терміну спостереження була вірогідно вищою в групі хворих з середнім ступенем НР ніж з нормальним НС (11/84.6% проти 14/27.45%, p < 0.0001; RR – 3.08, 95% ; ДІ: 1.86 -5.09) та легким ступенем порушень (11/84.6% проти 11/36.7%, p = 0.0018; RR – 2.3, 95% ДІ: 1.36-3.89). Аналогічно, частка померлих хворих з важким ступенем НР була вірогідно вищою ніж хворих з нормальним харчовим статусом (7/63.6% проти 14/27.45%, p = 0.0091; RR – 2.3, 95% ДІ: 1.23 -4.35). Кумулятивна доля пацієнтів, що вижили протягом року становила 90% хворих, протягом 3-х та 5-ти років - 64% та 41%, відповідно. Встановлено, що виживання хворих на ПД є достовірно вищим в групах з нормальним НС або легким ступенем НР, ніж груп хворих з середнім або важким ступенем нутритивних порушень (χ2 =22,9; df =3; p = 0,00004). Кумулятивна доля виживших хворих, що вижили протягом одного та трьох років становила 97%, 98%, 70%, 81 % та 76%,70%, 24%, 36% в групах хворих без порушень НС, з легкими порушеннями харчування, середніми та важкими, відповідно. Кумулятивна доля хворих, що вижили, з рівнем сироваткового альбуміну <35 г/л та ≥35 г/л через 1 та 3 роки становила 73% проти 96% та 37% проти 74%, відповідно (p = 0,00005, log-rank test).Аналогічно, частка хворих, що вижили, зі значенням показника ІМТ >24 була вірогідно вищою, ніж хворих зі значенням ≤ 24, та становила через 1 та 3 роки 94% проти 86% та 79% проти 47%, відповідно (p = 0,00321,log-rank test).Констатовані достовірні відмінності в кумулятивних частотах пацієнтів, що вижили, в залежності від значення ЗФН: виживанняь булодостовірно вишим у хворих з ЗФН≥5 мл/хв/1.73 м² тадостовірно нижчим у пацієнтів зі значенням ЗФН < 2 мл/хв/1.73 м2,(χ² = 17,4; df =2; p =0,00016). Висновки: Таким чином за результатами проведеного дослідження встановлено, що рівень сироваткового альбуміну, показник ІМТ та величина ЗФН є маркерами виживання хворих на ХХН VД стадії, які лікуються ПД. Констатована достовірна різниця між виживанням пацієнтів залежно від стану харчового статусу. Кумулятивна доля хворих, що вижили, через 3 роки в групі з легким ступенем порушення харчування була вдвічі вищою, ніж в групі з важкими нутритивними порушеннями, та становила 70% проти 36% (р < 0,001).За наявності нутритивних порушень середнього та важкого ступеню відносний ризик смерті від усіх причин збільшується в 3.1 та 2.32 рази, відповідно (р < 0,001).
Authors and Affiliations
A. Shymova, I. Shifris
Keywords
Related Articles
- EP ID EP665596
- DOI 10.31450/ukrjnd.2(62).2019.05
- Views 84
- Downloads 0
Півсторіччя IgA нефропатії: досягнення, розчарування та проблеми
IgA-нефропатія є найпоширенішим гломерулонефритом у всьому світі. На IgA-нефропатію в основному страждають діти та молоді люди працездатного віку, що призводить до необхідності високовартіс- них витрат на лікування нирко...
Metabolism oxalic acid: failure causes and consequences of molecular-biochemical factors for the formation of oxalate-induced diseases
Mechanisms mediating oxalate-induced alterations in renal have attracted the attention of scientists in recent years.Various mechanisms have been proposed to explain crystal retention. The present review assesses the bio...
Skryninh, diahnostyka ta menedzhment patsiientiv z khvoroboiu Fabri: zakliuchennia dyskusiinoi konferentsii «Khvoroba nyrok: pokrashchennia hlobalnykh rezultativ» (KDIGO). Per z anhl Fomina SP, Pichkur NO
Пацієнтів з хворобою Фабрі (ХФ) відносять до групи високого ризику розвитку хронічної хвороби нирок та серцево-судинних захворювань. Застосування специфічної високовартісної терапії покращує перебіг цього рідкісного захв...
СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ФАКТОРАХ РАЗВИТИЯ СИНДРОМА БЕЛКОВО-ЭНЕРГЕТИЧЕСКОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ У ПАЦИЕНТОВ, ПОЛУЧАЮЩИХ ПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ ДИАЛИЗ
У пациентов с терминальной стадией хронической болезни почек (ХБП), получающих заместительную терапию перитонеальным диализом (ПД), частым осложнением является синдром белково-энергетической недостаточности (БЭН). Нутрит...
The relationship between overhydration, increased oxidative stress and peritoneal dialysis adequacy
The present study was undertaken to investigate the association of hydration status measured by bioimpedance analysis with oxidative stress biomarkers and peritoneal dialysis (PD) adequacy. Methods. It was a case-contro...