Поетика наративу в романах Антуана Володіна
Journal Title: Питання літературознавства - Year 2017, Vol 95, Issue
Abstract
Досліджено наративну структуру романів французького письменника Антуана Володіна. Проаналізовано розшарування оповідної інстанції, структуру авторської маски, інтерференцію гомодієгетичного та гетеродієгетичного нараторів, суб’єктну деперсоналізацію; виокремлено концепцію голосу та багатоголосся. Зауважено, що мультиплікація імен та анонімність наратора загострюють деперсоналізацію, надають мовленню синтетичність та мають ідеологічну забарвленість. Виявлено метатекстуальні коментарі, метафікціональну стратегію „тексту в тексті”, металептичні зсуви. Констатовано, що розшарування оповідної інстанції та використання трансгресивних конструктів є не стільки елементами літературної гри, скільки специфічними способами репрезентації акту мовлення, засобами створення ефекту химерності, драматизації відношень література – дійсність. За результатами дослідження встановлено, що виявлена багаторівнева „фальсифікація” оповідної інстанції виконує подвійну функцію: розширення фікціонального всесвіту до меж реального та віддзеркалення метафізичної проблематики постмодерністських антиутопій Антуана Володіна.
Authors and Affiliations
Victoriya Chub
Keywords
Related Articles
- EP ID EP276185
- DOI 10.31861/pytlit2017.95.217
- Views 79
- Downloads 0
“Ландшафт, що створив мене”: формування ідентичності Рози Ауслендер під впливом культурно-історичного простору Буковини
Розглянуто вплив культурного, літературного й історичного контекстів Буковини на формування ідентичності німецькомовної поетеси Рози Ауслендер. Щасливе дитинство та юність, а також війна та ґетто у рідному місті вирішаль...
Модерністська естетика в прозі німецьких письменниць на зламі НДР
Проаналізована модерністська естетика прози німецьких письменниць 1980 х років. Тексти Г. Кьонігсдорф, М. Марон та Б. Бурмайстер виявляють високий ступінь модерністських художніх шукань, спрямованого на подолання кризово...
Неокласицизм у східно- та центральноєвропейській літературі як складова європейського пізнього модернізму
Класицизм, зокрема й ХХ століття, часто називають позачасовим універсальним стилем і потягом до культурної традиції – так званою циклічно повторюваною тенденцією у літературі. Передовсім у 1920–30-х роках досить широко р...
Креатив невизначеності: поетичний текст через сто років
Розглядається зв’язок між першими збірками Павла Тичини „Сонячні кларнети” (1918) та „Плуг” (1920), в яких відбито трагізм історичного помежів’я. Перша збірка вважається не суголосною другій, де знайшов своє місце вірш „...
Трактування реалізму Лідією Гінзбург
Стверджується, що розуміння реалізму Лідією Гінзбург істотно виходить за межі принципу соціально-психологічного детермінізму. Про це свідчить її теза про „поетику не визначеного наперед” у реалізмі, її розуміння монізму...