ВИДАТКИ МІСЬКИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНСЬКОЇ СРР НА РОЗВИТОК ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНИХ ЗАКЛАДІВ (1923–1928 рр.)
Journal Title: Місто: історія, культура, суспільство - Year 2016, Vol 1, Issue 1
Abstract
Пошук нових шляхів фінансування української освіти, науки та культури спонукає до вивчення історичного досвіду попередніх років, уроки якого можуть бути корисними для сучасників. Попри це, окреслена тематика залишається малодослідженою. Пропонована стаття присвячена проблемам матеріального забез-печення освітньо-культурних закладів у містах Української СРР упро-довж 1920-х рр. Головна увага акцентується на висвітленні ролі міських бюджетів у цій справі. На основі аналізу нормативно-правових актів українського радянського керівництва простежується процес законо-давчого врегулювання фінансування освітньо-культурної сфери, зокре-ма – розмежування між державним і місцевим бюджетами видатків на утримання установ соціального виховання, професійної освіти та політичної грамотності населення. Опрацювання оперативної і звітної відомчої документації, статистичних відомостей і матеріалів періо-дичних видань дає можливість розкрити практичні наслідки перенесення на місцеві фінанси значної частини освітніх видатків, що вилилося на початку 20-х рр. ХХ ст. у скорочення мережі закладів, зменшення чисельності вчительства і кількості охоплених освітою дітей. Вивчення витратної частини міських бюджетів дозволяє з’ясувати, скільки коштів виділялося на розвиток освітньо-культурних закладів у 1923-1928 рр., окреслити пріоритетність фінансування тих чи інших сфер, висвітлити конкретне функціональне призначення освітніх видатків.Дослідження показало, що бюджетні видатки на освіту неухильно зростали. За означений період українські міста витратили за цією статтею понад 80 млн. руб. Левову частку цих коштів поглинали заклади соціального виховання. Водночас більше половини освітніх видатків становила заробітна плата педагогічних та технічних працівників. На кінець 1920-х рр. міста УСРР спрямовували на розвиток освіти та куль-тури в середньому 19,5% всього бюджету, що, однак, було недостатньо для повного задоволення потреб міських жителів. Частково ця проблема вирішувалася за рахунок переведення закладів у систему патронату, частково – через уведення плати за навчання, але головним чином – за рахунок самооподаткування населення.
Authors and Affiliations
Вікторія Антоненко
Keywords
Related Articles
- EP ID EP564512
- DOI -
- Views 198
- Downloads 0
“НАЦІОНАЛЬНІ ІСТОРІЇ” ПОЛІЕТНІЧНИХ МІСТ ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОГО ФРОНТИРУ ІМПЕРСЬКОГО ПЕРІОДУ
В статті аналізуються як практики написання “національних історій” міст Південної України, коли минуле того чи іншого населеного пункту розглядається під кутом зору певного етносу, із акцентуванням уваги на ролі відповід...
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗНАХІДОК ПІЧНОЇ КАХЛІ КИЇВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
Статтю присвячено розгляду колекції пічної кахлі, яка походить з археологічних об’єктів, досліджених на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника. У її складі присутні пічні вироби від XV до XIX ст. вк...
ЛЕОНІД СОЛОВЙОВ ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ ХЕРСОНА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
Перед сучасною українською історичною наукою стоїть багато завдань, які потребують наукового вирішення. Серед них вивчення життя і діяльності видатних особистостей та історії окремих регіонів України займають не...
САКРАЛЬНІ ЗОНИ ПІВДЕННО-СХІДНОГО КИЄВО-ПОДОЛУ (ХІ–ХІІІ ст.)
Стаття присвячена сакральним зонам, розташованим на півден-но-східній частині давньоруського Подолу. Ця місцевість досить довго залишалася маловивченою у порівнянні з іншими ділянками цього дав-ньокиївського району...
ВІДПИСКИ НІЖИНСЬКИХ ВОЄВОД 50–70-х РОКІВ XVII СТ. У “АКТАХ, ОТНОСЯЩИХСЯ К ИСТОРИИ ЮЖНОЙ И ЗАПАДНОЙ РОССИИ”
У статті проаналізовано відписки ніжинських воєвод 50-70-х рр. XVII ст., опубліковані в “Актах, отосящихся к истории Южной и Западной России”, як джерело до вивчення російської військової присутності на...