Повідомлення про підозру: кримінальна процесуальна дихотомія
Journal Title: Вісник Національної академії прокуратури України - Year 2018, Vol 0, Issue 2
Abstract
Повідомлення про підозру є юридичним фактом, що породжує конкретні юридичні наслідки. Дискусію щодо правової природи повідомлення про підозру розпочато після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України) та досі не припинено. Отож за мету статті визначено подальший розвиток гіпотези про те, що повідомлення про підозру залежно від конкретного контексту може бути або процесуальним рішенням, або процесуальною дією, а не водночас одним й іншим. У ст. ст. 277, 278 КПК України чітко розмежовано процедуру складання письмового повідомлення про підозру (зокрема, й коло уповноважених суб’єктів, винятково письмову форму, перелік відомостей, які мають бути у ньому вміщені), а також порядок вручення письмового повідомлення про підозру. Згідно зі ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час і місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення або здійснену процесуальну дію. Таким чином, вручення повідомлення про підозру може розглядатися як процесуальна дія, за допомогою якої особу повідомляють про прийняте стосовно неї процесуальне рішення, – письмове повідомлення про підозру. Складовою суддівського імунітету є встановлена законом вимога щодо обмеженого кола осіб із числа керівництва Генеральної прокуратури України, які можуть прийняти процесуальне рішення про початок притягнення судді до кримінальної відповідальності. Натомість формальне вручення повідомлення про підозру судді заступником Генерального прокурора теж не буде належною правовою гарантією дотримання прав підозрюваного. Кримінальна процесуальна дихотомія повідомлення про підозру проявляється й у порядку його оскарження. Так, визначений у ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень і дій слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, доповнено повідомленням слідчого, прокурора про підозру. Обґрунтованість підозри є обов’язковим предметом судового контролю під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу, вирішення питання про арешт майна. При цьому суд не приймає рішення про скасування повідомлення про підозру, але може відмовити у задоволенні відповідних клопотань із тих мотивів, що особа не набула статусу підозрюваного. Подекуди із зазначених мотивів на підготовчому судовому засіданні приймають рішення про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків. Таким чином, письмове повідомлення про підозру є процесуальним рішенням, до змісту якого законом встановлено чіткі формальні вимоги. Прийняття цього рішення прокурором або слідчим за погодженням із прокурором зумовлює необхідність невідкладного здійснення відповідної процесуальної дії – вручення повідомлення про підозру. Відмежування процесуального рішення у виді повідомлення про підозру від процесуальної дії має суттєве значення для вирішення питання щодо належного суб’єкта повідомлення про підозру особі, стосовно якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, та визначення порядку оскарження такого повідомлення.
Authors and Affiliations
ОЛЕКСАНДР ГЛАДУН, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, ОЛЕКСІЙ ЗЕЛІНСЬКИЙ
Keywords
Related Articles
- EP ID EP536323
- DOI -
- Views 177
- Downloads 0
Правова дефініція статусу прокурора в Україні
Для врегулювання питання реформування прокуратури України в сучасних умовах було прийнято законодавчі зміни та введено новели щодо понятійного апарату прокуратури з урахуванням рекомендацій європейських інституцій. У ста...
Повноваження прокурора та слідчого судді щодо обмеження конституційних прав громадян у районі проведення антитерористичної операції
Після прийняття КПК України введено судовий контроль за досудовим розслідуванням, що обмежило функції прокурора. З метою ефективності та оперативності нагляду за досудовим розслідуванням на території, де проводиться анти...
Застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за вчинення злочинів терористичної спрямованості
Досліджено проблему застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб за діяльність терористичних організацій. Запропоновано зміни до Кримінального кодексу України та до Закону України “Про боротьбу...
Навчальний курс із розгляду судами справ про домашнє насильство: досвід Канади
Наступним кроком після прийняття Стамбульської конвенції має стати імплементація її норм у національне законодавство держав-членів, а також врахування кращих міжнародних практик розробки навчально- методичних матеріалів...
Стандарти Ради Європи щодо запобігання та протидії домашньому насильству
Імплементація європейських стандартів у сфері захисту прав людини є одним зі стратегічних напрямів правової політики в Україні. Національні механізми запобігання та протидії домашньому насильству перебувають на етапі рео...